Розвиток фізики низьких температур в Україні почався після організації в Харкові в 1928 р. Українського фізико-технічного інституту (УФТІ). Інститут було організовано з ініціативи академіка А.Ф. Іоффе, і невелика група співробітників Ленінградського фізико - технічного інституту (тепер ЛФТІ імені А.Ф. Іоффе) склала основу майбутнього УФТІ.
Першим директором інституту став І.В. Обреїмов, він же заснував у складі інституту кріогенну лабораторію, яка спочатку займалася тільки спектроскопічними дослідженнями кристалів. Проте, галузь досліджень тут швидко розширювалась. У 1930р. в Харків повернувся із Лейдену після закінчення строку відрядження Л.В. Шубніков (теж співробітник ЛФТІ)- талановитий фізик із широким колом інтересів. Він очолює кріогенну лабораторію. З його приїздом в лабораторії активно почалось вивчення проблем надпровідності, магнетизму, термодинамічних властивостей, у тому числі властивостей гелію, та інше. Вже в 1930р. в інституті було отримано рідкий азот, у 1931р. - рідкий водень і в 1932р. - рідкий гелій. Так в Харкові почала роботу перша в СРСР і в Україні, четверта на той час в світі, кріогенна лабораторія.
Наукова тематика лабораторії формувалась її керівником у співдружності з Л.Д. Ландау, що приїхав у 1932р. до Харкова. Л.В. Шубнікова пов'язували з Л.Д. Ландау давні, ще з Лейдену, дружні стосунки.
Поряд з фундаментальними дослідженнями в лабораторії проводились і прикладні, пов'язані з використовуванням глибокого охолодження в промисловості для розподілу компонент повітря і коксового газу, для отримання рідкого метану та інші. У 1933р. Л.В. Шубніков висунув пропозицію, що до створення спеціалізованої технічної лабораторії, яка повинна була об'єднати потреби науки і промисловості. В 1935р. таку структуру, що отримала назву "Дослідна станція глибокого охолодження", було створено.
Успіхи у розвитку згаданих вище напрямків фізики і техніки низьких температур виявились настільки вагомими, що в січні 1937р. у Харкові була проведена виїзна Сесія Академії Наук СРСР, що ввійшла в історію науки як перша Загальносоюзна нарада з кріогеніки, чим підкреслювався авторитет в цих галузях робіт Л.В. Шубнікова та його учнів і співробітників.
Після загибелі Л.В. Шубнікова в 1937р. під час сталінських репресій традиції його низькотемпературної школи були продовжені в діяльності лабораторії, якій з 1938р. керував Б.Г. Лазарєв. Практично в кожному розділі фізики низьких температур з ім'ям Б.Г. Лазарєва пов'язані фундаментальні дослідження, що видіграли важливу роль в розвитку вітчизняної науки.
В 1961р. в УФТІ створюється Є.С. Боровіком ще одна кріогенна лабораторія, яка спеціалізується на дослідженні питань, пов'язаних з фізикою плазми.
В 1955р. в Харкові було організовано Інститут радіофізики і електроніки НАН України, де досліджуються проблеми електронного енергетичного спектра і радіоспектроскопії при низьких температурах.
Високий рівень досліджень харківських кріогенщиків і їх широкий діапазон сприяли тому, що в 1960р. в Харкові було створено спеціалізований низькотемпературний інститут - Фізико-технічний інститут низьких температур НАН України, першим директором якого став Б.І. Вєркін.
В 1967р. розпочала роботу зі своїм рідким гелієм кріогенна лабораторія Харківського державного університету, де з 1952р. існує спеціалізація "фізика низьких температур", а перший студентський кріогенний практикум було створено ще в 1935р. Л.В. Шубніковим.
В 1972р. в Харкові організовано, не в останню чергу за ініціативою Б.І. Вєркіна, Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України.
Наприкінці сімдесятих за активною участю співробітників ФТІНТ починає роботу кафедра технічної кріофізики в Харківськім політехнічнім університеті .
У Харкові неодноразово проводились міжнародні конференції і наради з різноманітних проблем фізики низьких температур. З 1975р.у ФТІНТ видається журнал "Физика низких температур", який перекладається на англійську мову і виходить у США під назвою "Low Temperature Physics" в видавництві American Institute of Physics.