Лев Ісаакович Ронкін (1931- 1998)

Л.І. Ронкін народився 2 січня 1931 року у Харкові. Ще в старших класах середньої школи він зацікавився математикою. З групою своїх товаришів по навчанню, серед яких були відомі в майбутньому математики і фізики Ю.Любич, М.Азбель та В. Малєєв, він організував математичний гурток, на якому вони самостійно вивчали питання, що виходили за рамки шкільної програми.

1948 року Лев Ісаакович вступив до Харківського університету на фізико-математичний факультет. Спектр його захоплень у ті роки був дуже широкий: математика, акробатика, альпінізм. На третьому курсі він почав відвідувати спецкурс Б.Я. Левіна "Майже періодичні функції", і Борис Якович запропонував йому задачу, пов'язану з майже періодичними функціями Левітана. З розгляду цього питання розпочалася наукова діяльність Л. І. Ронкіна, і вже 1953 року ним було опубліковано статтю "Про апроксимацію цілих функцій тригонометричними поліномами" (ДАН СРСР, 1953); її результати, що стосуються цілих функцій однієї та кількох змінних, не перевищено до теперішнього часу і використовуються фахівцями.

Після закінчення університету Лев Ісаакович отримав призначення до Мінська викладачем вечірньої школи. Працюючи там, він продовжував активно займатися математикою, підтримуючи постійний контакт із Б.Я. Левіним, який зацікавив його низкою питань, що належать до цілих функцій багатьох комплексних змінних. 1958 року Л. І. Ронкін повернувся до Харкова і почав викладати математику в Харківському авіаційному інституті і того ж року захистив кандидатську дисертацію на тему "Цілі функції скінченного ступеня багатьох змінних". Продовжуючи роботу в цьому напрямку, Лев Ісаакович отримав низку фундаментальних результатів про зростання та нульові множини цілих функцій багатьох змінних і, по суті, став одним із творців багатовимірної теорії цілих функцій. Їм введені такі характеристики зростання, як гіперповерхні спряжених порядків і типів, і показано, що вони застосовуються до вивчення функцій ширшого класу, ніж цілі. Для вивчення зростання та розподілу нулів за кожною зі змінних при фіксованих інших Л. І. Ронкін розробив загальний підхід, що полягає у використанні методів теорії плюрісубгармонічних функцій та теорії потенціалу. Це дозволило йому отримати точні та завершені результати про множину зниження порядку функції та показник збіжності коренів у випадку, коли n = 2 (n - розмірність простору). При n > 2 відсутність придатних характеристик "рідкості" множин призвела його до побудови Г-ємності - нової ємнісної характеристики, яка вперше дозволила отримати результати про множини зниження і при n > 2.

 1967 року Лев Ісаакович захистив докторську дисертацію, результати якої пізніше стали основою його монографії "Введение в теорию целых функций многих переменных" (М. Наука, 1971). Її переклали 1974 року в США, і з того часу вона широко використовуюється математиками всього світу, які працюють в галузі багатовимірної теорії функцій.

Майже тридцять років з 1969 року Л. І. Ронкін працював у відділі теорії функцій Фізико-технічного інституту низьких температур ім. Б.І. Вєркіна НАН України. У ці роки Лев Ісаакович отримав основоположні результати в цілій низці питань багатовимірного комплексного аналізу. Їм були досліджені дискретні множини єдиності для цілих функцій багатьох змінних і повнота систем експонент, встановлені важливі факти про сепаратно-аналітичні функції, доведені глибокі теореми про інтерполяцію цілих функцій з алгебраїчних та псевдоалгебраїчних множин, про збіжність потоків Монжа-Ампера та з багатовимірної неванлінівської теорії. У 70-х роках Л. І. Ронкін приступив до досліджень функцій цілком регулярного зростання багатьох змінних. Одним із перших він зрозумів важливість ефекту слабкої збіжності у просторах узагальнених функцій для дослідження асимптотичної поведінки та розподілу нулів аналітичних функцій. Метод слабкої збіжності виявився надзвичайно ефективним для вивчення різних класів функцій: цілих і голоморфних однієї й кількох комплексних змінних, плюрисубгармонічних і субгармонічних в усьому просторі й у конусі. Результати, отримані Л. І. Ронкіним, його учнями та колегами з різних країн, склали зміст його книги "Functions of completely regular growth", виданої 1992 року в Голландії.

Останні десять років свого життя Лев Ісаакович присвятив вивченню майже періодичності. Як результат цієї діяльності їм було задумано і розпочато книгу під умовною назвою "Майже періодичні об'єкти комплексного аналізу", роботу над якою він продовжував і свого останнього дня. Метод слабкої збіжності виявився надзвичайно ефективним щодо цих питань. Він дозволив Л. І. Ронкіну запровадити та дослідити такі загальні поняття як майже періодичні потоки, дивізори та голоморфні ланцюги, а також вивчити розподіл нульових множин голоморфних майже періодичних відображень та виділити класи майже періодичних дивізорів, що реалізуються як дивізори майже періодичних функцій. В опублікованій у 2001 р. статті ним було запроваджено об'єкт, який згодом здобув широку світову популярність під назвою "функція Ронкіна" і став базовим інструментом ідемпотентного (тропічного) аналізу.

 Активну наукову працю Лев Ісаакович поєднував із викладанням на кафедрі теорії функцій Харківського університету. Його чудові лекції були опубліковані у вигляді підручника ("Елементи теорії аналітичних функцій багатьох змінних", Київ, 1977). Талант педагога дозволив йому зробити - вперше у світовій літературі - такий матеріал цікавим як математикам, так і інженерам. Багато років він керував створеним ним семінаром з багатовимірного комплексного аналізу та виховав цілу групу активно працюючих математиків.

 Л. І. Ронкін - автор понад 80 наукових статей. Оригінальні ідеї та методи цих робіт широко використовуються математиками різних країн.

Під керівництвом Лева Ісааковича написали та успішно захистили кандидатські та докторські дисертації 8 осіб.

Великий знавець та шанувальник історії та літератури, дуже цікавий співрозмовник, Лев Ісаакович завжди приваблював до себе людей, заряджаючи їх своїм оптимізмом та енергією. Серед його численних хобі особливе місце займало фотографування; він володів цим мистецтвом майже на професійному рівні. Ним створено унікальну колекцію фотографій математиків другої половини ХХ століття.